Вакцинація проти коронавірусу лише розпочалася, провідні рейтингові агентства вже покращують прогнози економічного зростання у наступному році. Fitch Ratings очікує, що світовий ВВП у 2021-му підвищиться на 5,3%. США зростуть на 4,5%, Китай — на 8%, Європа — на 4,7%.

А які плани в України? На чому ми збираємось будувати фундамент економічного зростання?

Масова вакцинація розпочнеться лише з квітня. Говорити про старт нових масштабних інвестиційних проєктів ще дуже рано. У нас наразі не виконане важливе «домашнє завдання» — не відновлено програму з МВФ. Крупні інвестори хочуть бачити прогрес у судовій реформі, необхідно активніше просувати реформування правоохоронної сфери. Іншими словами, роботи з формування інвестиційного клімату дуже багато. А відновлювати економіку треба вже нині, щоб наступного року за темпами зростання ВВП щонайменше не відстати від країн Євросоюзу.

Таким чином, нам потрібне мінімальне зростання на 5−7%. Як його досягти?

Для початку підіб’ємо підсумки 2020 року

Зазвичай під час глобальних економічних криз Україна провалюється значно глибше, ніж розвинуті країни. Це й зрозуміло — США, Євросоюз, Китай володіють колосальними ресурсами та можливостями підтримувати споживчий попит та стимулювати економіку. Наша країна таких «подушок безпеки» не має.

Та 2020 рік став особливим. За час карантину ми впали значного менше, ніж західні країни. А за підсумками року наші результати загалом співставні з показниками зниження ВПП країн Європи та Північної Америки. Причин цьому чимало, але одна з ключових — це масштабна програма відновлення інфраструктури. За оцінками незалежної групи макроекономічного аналізу та прогнозування “Економічний прогноз України“, Велике будівництво зіграло важливу роль для пом’якшення падіння реального ВВП України. «Інфраструктурні проєкти зберегли від 2,5% ВВП у другому кварталі до 5,1% та 7,3% у Q3 та Q4 відповідно. Сумарно, при вилученні Великого будівництва з внутрішнього проєкту, падіння реального ВВП у 2020 році може скласти від 8% до 9% проти передбачуваних нами зараз 5%», — ідеться у дослідженні групи «Антикризові заходи 2020. Оцінка ефективності».

Цікаво, що розвинуті країни, на відміну від України, не робили ставок на інфраструктуру. Вони вдалися до прямих фінансових вливань — іноді такі заходи називають «розкиданням грошей з вертольоту». Такі адресні вливання зняли соціальне напруження, але як захід підтримки економіки виявилися недостатньо ефективними. Тому вже на найближчі роки більшість великих країн запланували колосальні інфраструктурні проєкти на сотні мільярдів доларів, які повинні забезпечити стабільне зростання економіки.

Для України продовження масштабного інфраструктурного будівництва — єдиний варіант досягнути помітного економічного зростання в 2021 році. За нинішніх умов я просто не бачу реальної альтернативи. Можна, звісно, мріяти про завод Tesla, інноваційні промислові парки тощо. Хотіти і прагнути ніхто не забороняє. Але, зауважу, що для Tesla, як і для будь-якої транснаціональної компанії, стан інфраструктури є одним із найважливіших індикаторів інвестклімату. Тому сидіти з розбитими дорогами і мріяти про великі інвестиції – марна трата часу.

Щоб програма дорожнього будівництва наступного року стала більш ефективною, потрібно виконати п’ять умов.

Перше. Припинити залучати на український ринок «заробітчан» з Китаю, Туреччини, Азербайджану та інших країн. Скільки контрактів ще мають зірватися, щоб Україна переконалася, що робити ставку слід на розвитку свого виробника та своєї галузі? Ми вже маємо 20−30 вітчизняних доволі потужних компаній (і ще з півсотні місцевих), які впевнено виконують увесь обсяг робіт. Треба було цього року зробити 4 тисячі кілометрів — зробили. Запланували 6 тисяч кілометрів наступного року? Зробимо 6 тисяч. Розрахунок дуже простий: що більше частка українського виробника, то більше грошей залишиться в економіці, спрямується у капінвестиції, профільну освіту тощо.

Друге. Реформа ціноутворення — перейти нарешті від ресурсного методу до відомості обсягів робіт. Іншими словами, провести дерегуляцію. У світі держава закуповує у підрядника певний перелік робіт. І лише Україна зберігає безглуздий, дріб’язковий контроль за господарською діяльністю дорожніх компаній, який жодним чином не покращує якість, але плодить корупцію та створює підгрунтя для тиску правоохоронців на бізнес.