Микола Березовський, президент НАДУ

Незважаючи ані на які перемовини та домовленості, ворог продовжує атаки на українську інфраструктуру. Плани путіна не змінились – знищити українську державу, позбавивши її можливості для опору.

Іноземні будівельні компанії ще на початку війни покидали українські об’єкти та накивали п’ятами. На щастя, в Україні є власні великі національні підрядники з досвідом, технікою, фахівцями, на яких без перебільшення тримається вся програма відновлення та захисту інфраструктури.

Саме завдяки ним у нас ще працюють і виробляють електроенергію ГЕС, збережені інші енергетичні об’єкти, забезпечується військова логістика, військові аеродроми, будуються фортифікації, що відповідають вимогам сучасної війни.

Альтернативи таким підрядникам як, наприклад, Автомагістраль-Південь, RDS  чи Онур просто не має!

Поляки, німці, китайці – ніхто не прийде зараз в Україну і буде працювати під скидами з дронів, під ракетами, підриваючись на мінах. Ніхто в житті з іноземців не ризикуватиме технікою і людьми!

Чи розуміють це керівництво Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР) та Національної поліції?

Напевно ні. Або ж у них зовсім інші цілі.  Адже з минулого року ДСР не припиняє спроб заблокувати діяльність найбільших будівельних компаній країни!

Як це робиться? Пояснюю технологію. На прикладі однієї справи.

В один чудовий день в рамках якогось незрозуміло коли і ким відкритого кримінального провадження в офісі компанії та квартирах топ-менеджерів влаштовується маски-шоу. Забирається техніка, ноутбуки, телефони, документація по всім контрактам за багато років.

Матеріали аналізуються в пошуках того, за що зачепитися.

Знаходиться, скажімо, довоєнний контракт на будівництво автодороги. Контракт заключений по результатах торгів на Prozorro на умовах твердої договірної ціни. Це означає, що компанія за фіксовану(!) суму повинна була виконати певний обсяг робіт, забезпечити потрібну якість і вкластись у терміни.

Контракт давно виконаний – претензій по якості, обсягах, термінам не має. Крім того, даний контракт перевірено Державною аудиторською службою України з висновками про відсутність завищень вартості робіт та будь-яких інших порушень.

Але у Нацполі чіпляються за той факт, що підрядник нібито знайшов ближчого до об’єкту постачальника асфальтобетону. Залучається приватний кишеньковий експерт, який давно на «гачку» у  правоохоронців. Швиденько малюється потрібна експертиза. Зміна маршруту перевезення чи постачальника трактується як завданий  державі…збиток. І це при твердій договірній ціні!

Зрозуміло, що це пересмикування. Якщо вже аналізувати витрати підрядника, рахуйте все!  Відстань доставки скоротилась, але з часу оголошення тендеру до початку робіт ціна асфальтобетону на ринку значно зросла, що підтверджується моніторингом, який щомісяця проводиться Національним інститутом розвитку інфраструктури (раніше ДерждорНДІ). Тож у підсумку вказана у контракті вартість послуги з влаштування асфальтобетону має не зменшуватись, а навпаки збільшитись. Слідчі також навмисно не помічають суттєві збільшення відстаней перевезення інших матеріалів, а відповідно і збільшення фактичної вартості при виконанні робіт по  контракту та не враховують їх для загального співставлення фактично понесених витрат підрядником.

Я вже мовчу про те, що оплата за деякі контракти затримується роками і ці затримки аж ніяк не компенсуються! Хтось враховує втрати підрядника? А найбільші наші компанії прокредитували державу на мільярди гривень.

Проте ані слідчих, ані експерта адекватна оцінка не цікавить. З безлічі факторів, які впливають на кінцеву суму витрат, вони висмикують лише один і на цій підставі будують звинувачення.

Не прикрите шахрайство, але ж кого це хвилює?

Головне, що отримавши висновок експертизи, слідчий може подати клопотання про арешт майна і рахунків. Компанія фізично не зможе продовжувати роботу.

Є інші приклади контрактів з твердою договірною ціною, коли ДСР не влаштовували ціна на закупку деяких матеріалів. Слідчими при цьому свідомо не враховуються витрати на логістику, розвантаження, зберігання, тощо. А найважливіше, що знову нехтується базовим принципом контрактів з твердою ціною – не втручатись у господарську діяльність підрядника, контролювати виключно об’єми, якість та терміни.

Зазначу, що «кошмарять» та втручаються в роботу не лише самого підрядника, але й його постачальників. Можуть приходити з обшуками по декілька разів, кожен раз вилучаючи документацію та носії інформації.

Який бізнес це витримає?

Тож нехай ви на двісті відсотків переконані у власній правоті, у протистоянні з каральними органами наступає момент, коли треба вирішувати – або відкупитись, або втратити бізнес, який створювався не одне десятиріччя.

Хтось стає на коліна і платить. Таких багато. Хтось як «Автомагістраль-Південь» публічно відмовляється від пропозицій платити, бореться та надає ситуації максимального розголосу.

Понад півроку компанія потерпає від рейдерських атак силовиків – системних маски-шоу, вилучень техніки та документації. Понад півроку не припиняться пропозиції «порешать» – у іншому випадку погрожують оголошенням підозр та арештом активів.

Складно навіть уявити, що це відбувається у воюючій країні з підрядником, який ЄДИНИЙ З ВЕЛИКИХ КОМПАНІЙ, будує масштабні лінії оборони на найважливіших напрямках.

НАДУ звертається до керівництва країни. Припинити свавілля керівництва ДСР та Нацполіції важливо навіть не з точки зору верховенства права, або інвестиційного клімату. Знищення найбільших компаній, які будують та відновлюють інфраструктуру, це постріл собі в ногу і найбажаніший подарунок путіну!

Десятиріччями чиновники та силовики доїли бізнес, користуючись тим, що будівельні контракти формувались на кошторисній основі. І якщо в договорі зазначалось, що щебінь доставляється автомобілем КАМАЗ, а ти доставляв матеріал автомобілями МAN чи Mercedes-Benz, це вже вважалось порушенням. Нарешті, щоб запобігти втручанню чиновника в роботу бізнесу, Україна перейшла на міжнародні стандарти і запровадила контракти з твердою договірною ціною.  Але, як бачимо, нічого не змінилось. Хочеш працювати – плати відкат.