Чи є вина дорожньої галузі у неготовності держави до спалаху COVID-19?

Коментар Максима Шкіля, віцепрезидента Національної асоціації дорожників України.

На фоні постійного зростання випадків захворювань на COVID-19 активізувалися розмови про те, чому держава виявилась неготовою до такого спалаху, куди були витрачені гроші і хто в усьому винен. Минулої п’ятниці один із колишніх міністрів фінансів висловив свою думку з цього приводу, звинувативши в усьому дорожнє будівництво. Логіка така: в лікарнях не вистачає місць, немає апаратів ШВЛ, немає лабораторій, які швидко і якісно можуть робити тести — бо в країні будують дороги.

Що ж, я маю своє бачення. Коли в березні почалась пандемія COVID, мало хто взагалі розумів, наскільки вона буде масштабною. Ми в компанії ухвалили рішення виділити близько 20 млн грн на закупівлю апаратів ШВЛ, захисних костюмів, масок, окулярів. Сьогодні тестування і лікування всіх моїх працівників відбувається за рахунок компаній в яких вони працюють.

З плином пандемії продовжуємо виділяти кошти на потреби медиків та лікарень, які не покриває держава. Минуло 9 місяців. Масштаби пандемії і її динаміка зрозумілі. Невідворотність приходу COVID буквально в кожну сім’ю  — очевидна. Країни світу докладають титанічних зусиль до подолання наслідків цієї катастрофи, захисту своїх громадян, створення інфраструктури, зменшення тиску на систему охорони здоров’я.

В Україні  — ми все ще говоримо про нестворені лабораторії, незакуплені апарати ШВЛ. Кров для аналізів, наприклад зі Львова досі везуть в Київ, результати приходять за 2-3 дні за цей час змінюється структура крові, призначене лікування може бути вже неефективним. Більшість тестів виконують приватні лабораторії. До досвіду Словаччини, яка проводить тотальне тестування всього населення, ми не наблизились ані на крок: за останніми даними наші тести показують позитивний результат в кожному четвертому випадку. Це означає, що ми не маємо уявлення про масштаби і не можемо контролювати ситуацію.

16 червня від ускладнень на серце, захворівши на COVID, помер мій Батько. Попри те, що такі ускладнення є типовими  — «ковідні» лікарні не є оснащенні кардіологічними відділеннями.

У нас немає системи профілактики, ніхто не розповідає про те, які вітаміни слід приймати, яких заходів вживати, аби не тільки зменшити ризик захворювання, але й полегшити перебіг хвороби. Але це відомий у всьому світі факт — вітамін C, D, цинк. Чому держава про це не говорить?

Але чи питання виключно в грошах? На мою думку, головна причина — відсутність ефективних управлінських рішень.

Чому станом на сьогоднішній день МОЗ використав лише третину коштів, які повинні були піти на боротьбу з COVID? https://bit.ly/3kHbsOB

Чому на забезпечення лабораторій МОЗ та закупівлю засобів індивідуального захисту використано лише 24% ресурсів? На обладнання для приймальних відділень опорних лікарень – всього 4% (!!!)? За 100 млн грн на апарати ШВЛ було використано всього 42 млн грн — чого ми чекаємо? Невже зараз в них немає потреби? Чи ці кошти не були доступні 3-5 місяців тому? Чи тоді не було зрозуміло, що ці апарати будуть потрібні? Медики на місцях роблять все можливе, щоб рятувати життя, але без фінансової підтримки, без обладнання, без ефективного управління робити це з кожним днем стає все важче.

Чому МВС змогло використати кошти на доплати поліцейським і військовослужбовцям Нацгвардії, чому Фонд соцстраху отримав гроші на виплати безробітним, а МОЗ почало робити доплати лікарям лише з вересня і ці кошти виділенні з затримкою?! Хтось блокував ці виплати? Якщо так – то чому мовчав міністр? Якщо ні – то це його повна (без)відповідальність.

Ще про управлінські рішення. Чому в ОАЕ змогли запровадити тотальний масковий режим із безумовними штрафами на рівні від 800-1400 доларів прямо на вулиці, навіть попри те, що щоденний приріст захворювань там значно нижчий, а в Україні – не змогли? Криза довкола «карантину вихідного дня» лише доводить, що ефективність управлінських рішень в МОЗ — прагне до нуля.

Звичайно, зручно шукати причину катастрофи в галузі охорони здоров’я у будівництві доріг. Але чому ми не говоримо про неефективність роботи митниці, податкової, про скрутки ПДВ, про 50% економіки в тіні. Ми вже подолали всі схеми на кордоні? У нас уже весь імпорт білий? Дорожники – яким, до речі, кошти були виділені не з бюджету, а від перемоги над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі – свої зобов’язання виконують: понад 4 тисячі кілометрів доріг на кінець року вже на фінішній прямій.

А МОЗ — виконав свої зобов’язання?!

Нерідко «фахівці», граючи на хайпі, розповідають про катастрофу, маніпулюючи причинно-наслідковими зв’язками. Катастрофа є. Але від бездіяльності МОЗ, а не від того, що на цю бездіяльність воно не отримало ще більше грошей.