У дописі «Термін «відновлення» та відповідні терміносполуки щодо автомобільних доріг та штучних споруд»  автором обґрунтовано необхідність узаконення терміну «відновлення», як окремого виду будування не тільки для автомобільних доріг та штучних споруд, але й для інших об’єктів будування, технічний рівень яких потрібно відновлювати до станів, які вони мали при введенні в експлуатування, або відновлювати за принципом «відбудувати краще, ніж було» («Build Back Better»), тобто виконувати капітальне ремонтування, реконструювання або навіть нове будування.

Для автомобільних доріг та штучних споруд потрібно розглянути питання стосовно джерел фінансування процесу їх відновлення та бухгалтерського обліку відповідних видатків на фінансування зазначених процесів.

Аналіз ретроспективних нормативних документів показує, що у період із 10.10.1996 р. по 19.08.2013 р. в Україні діяло «Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України» (затверджене наказом Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Державного комітету у справах містобудування та архітектури України від 23 вересня 1996 р. №127/201/173 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1996 р. за № 588/613).

Зазначене Положення було розроблене відповідно до законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про банки і банківську діяльність», інших законодавчих і нормативно-правових актів України та регулювало фінансування і кредитування будування, яке здійснювалося на території України.

У зазначеному Положенні застосовувалися такі терміни та визначення:

капітальні вкладення – інвестиції спрямовані на створення і відновлення основних фондів (тепер основні фонди називаються основними засобами згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»);

державні капітальні вкладення – інвестиції спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету, державних підприємств та організацій, а також місцевих бюджетів;

державні централізовані капітальні вкладення – інвестиції, що спрямовані на створення і відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та бюджетних позичок.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» – інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Інвестиції, що спрямовуються на створення (придбання), реконструкцію, технічне переоснащення основних засобів, очікуваний строк корисної експлуатації яких перевищує один рік, здійснюються у формі капітальних вкладень.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва»:

державні капітальні вкладення – кошти державного бюджету, передбачені на фінансування капітального будівництва;

капітальне будівництво – процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об’єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об’єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об’єктів);

(Аналіз показує, що:

– основними синонімами поняття розширення є поширення, збільшення, розвиток, розгорнення, а в галузі будівництва – це процес що відповідає терміну капітальне ремонтування;

– технічне переоснащення – це процес, який зазвичай передбачає заміну застарілих фізично зношених елементів об’єктів будівництва для підвищення їхньої надійності, а основними синонімами є терміни оновлення та відновлення).

Відповідно до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» дорожня галузь фінансується за рахунок коштів Державного дорожнього фонду (з 2022 р. діяльність Державного дорожнього фонду призупинена).

Державний дорожній фонд — це цільовий фонд у складі спецфонду Держбюджету України, що акумулює кошти для будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення. Він є інструментом стабільного фінансування дорожньої галузі, наповнюючись переважно з акцизів на пальне та інших дорожніх зборів.

Крім Державного дорожнього фонду реконструювання та капітальне ремонтування автомобільних доріг здійснюється ще й за кредитні кошти Міжнародних фінансових організацій (МФО), зокрема, Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейського інвестиційного банку (ЄІБ).

Отже, фінансування за рахунок Державного дорожнього фонду відповідає визначенню Державних централізованих капітальних вкладень.

Крім того, відновлення автомобільних доріг та штучних споруд відповідає вимогам Закону України «Про інвестиційну діяльність» щодо визначення інвестицій, адже у результаті відновлення автомобільних доріг та штучних споруд підвищується середня швидкість руху транспортних потоків, що призводить до зменшення витрат на перевезення пасажирів та вантажів, зростає продуктивність праці (сприяє зростанню ВВП), а це призводить до створення прибутку (доходів Державного та місцевих бюджетів) та досягається соціальний та екологічний ефект, а очікуваний строк корисної експлуатації відновлених автомобільних доріг та штучних споруд завжди перевищує один рік.

Відповідно до Додатка А ДСТУ 8747:2025 «Автомобільні дороги загального користування. Види та переліки робіт з ремонтувань та експлуатаційного утримання» норми міжремонтних строків експлуатування дорожнього покриву в залежності від категорії дороги та матеріалів дорожнього покриву становлять від 3-х до 11-ти років. Це значно більше одного року.

Отже, відновлення автомобільних доріг та штучних споруд – це інвестиційні проєкти, які фінансуються з Держбюджету (Державного дорожнього фонду) і повинні обліковуватися як капітальні видатки згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Автомобільні дороги – це національне надбання України, яке створювалося протягом багатьох десятирічь. На теперішній час балансова вартість автомобільних доріг за найскромнішими підрахунками повинна була б становити, якщо не трильйони, то, як мінімум, сотні мільярдів гривень. Особливо ця величина повинна була б істотно зрости протягом декількох передвоєнних років, коли відбувалося так-зване «велике будівництво».

Проте, на практиці, нажаль, цифри, наведені у таблиці свідчать про інше.

Таблиця – Деякі фінансово-економічні показники мережі автомобільних доріг державного значення за станом на 2019-2021 рр.

* Є автомобільні дороги залишкова балансова вартість яких відповідно до бухгалтерського обліку становить лише 100 – 200 грн.

Аналіз даних таблиці показує, що, за колосальних видатків на автомобільні дороги протягом 2019-2021 рр., залишкова балансова вартість їх збільшилася непропорційно мало, а рівень зносу доріг залишився близьким до 100 %.

Тобто, виходить, що ефективність використання фінансових ресурсів виявилася надзвичайно низькою. Але це не відповідає реальному стану – транспортно-експлуатаційний рівень сотень кілометрів автомобільних доріг державного значення значно покращився.

Щоб не відбувалися подібні ситуації в майбутньому потрібно переглянути класифікацію фінансових видатків та порядок їх бухгалтерського обліку.

На відміну від об’єктів промислового та цивільного будування об’єкти транспортної інфраструктури, а особливо автомобільні дороги та штучні споруди постійно зазнають динамічних навантажень під час руху автотранспортних засобів.

Відповідно до третього закону Ньютона, з якою силою транспортний засіб діє на дорогу, з такою ж силою дорога протидіє транспортному засобу. Це значить, що під час руху транспортних засобів дорогою, які здійснюють роботу по перевезенню вантажів та пасажирів, дорога здійснює таку ж само за величиною реактивну роботу. У результаті, дорога зношується, зокрема, втрачає міцність, рівність та шорсткість дорожнього покриву.

З цього можна зробити висновок, навіть, якщо дорога не зруйнована у результаті воєнних дій, техногенних аварій чи природних катаклізмів, її періодично потрібно відновлювати до технічного рівня, який вона мала на час уведення її в експлуатування після останнього будування (нове будування, реконструювання, капітальне ремонтування).

Відповідно до нормативного документу П-Г.1-218-113-97 «Технічні правила ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України» (Технічні правила втратили чинність на підставі наказу Державної служби автомобільних доріг від 01.07.2009 № 320) «роботи з ремонту та утримання автомобільних доріг і дорожніх споруд розподілялися на капітальний, середній ремонти, а також поточний ремонт, утримання».

Зокрема, завданням середнього ремонтування було відновлення необхідних транспортно-експлуатаційних показників проїзної частини (рівності та шорсткості удосконалених капітальних та полегшених покриттів і доведення коефіцієнта зчеплення до встановлених нормативів для забезпечення безпечних умов руху автотранспорту).

Отже, тодішнє середнє ремонтування на рівні з капітальним ремонтуванням відносилося до виду будування, а його завдання, практично, відповідало нинішньому завданню щодо відновлення автомобільних доріг та штучних споруд.

На основі виконаного аналізу можна зробити висновок, що термін «відновлення» у сфері будування (об’єкти промислового та цивільного будування, об’єкти інфраструктури, зокрема, транспортної, у т.ч. автомобільні дороги та штучні споруди) – це окремий вид будування, який повинен фінансуватися за рахунок капітальних вкладень та обліковуватися згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Для цього необхідно внести зміну та доповнення до п.1 Статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зокрема, пропонується підпункт 1) доповнити терміном відновлення і викласти його в редакції:

1) будівництво – нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, відновлення об’єкта будівництва (за новим правописом: будування – нове будування, реконструювання, реставрування, капітальне ремонтування, відновлення об’єкта будування).

Тоді у нормативно-правових актах та нормативних документах, що стосуються будування, на законодавчій основі потрібно буде надавати визначення відповідних терміносполук із терміном «відновлення» в залежності від конкретних об’єктів будування та виду робіт, а фінансові видатки на зазначені об’єкти обліковувати згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» і зникнуть недоречності, зумовлені нинішньою класифікацією будування та поточного ремонтування.

Федір ГОНЧАРЕНКО, радник Президента громадської спілки «Національна асоціація дорожників України», член Експертної ради з питань відновлення та розвитку дорожньої інфраструктури, канд. техн. наук