Дорожня інфраструктура — це не просто про дорожне покриття, а  гарантія безпеки кожного учасника дорожнього руху. Кожен її додатковий елемент конструкції створений для запобігання трагедії.

Автомобільні дороги та вулиці у населених пунктах мають, в однаковій мірі, захищати і водіїв, і пішоходів, і пасажирів і велосипедистів.

Безпека на дорозі розпочинається із продуманої інфраструктури.

Сучасні підходи до проєктування автомобільних доріг  та вулиць направлені, у першу чергу на збереження життя та здоров’я учасників дорожнього руху.

Дорожники — це не тільки виконавці, а і ключові партнери Vision Zero, адже від кваліфікації інженерів-проєктувальників та будівельників залежить, наскільки безпечними будуть автомобільні дороги та міське середовище.

Їх робота напряму впливає на те: наскільки вдало буде реалізована стратегія Vizion Zero і скільки життів можна буде зберегти.

Прагнення до ефективної реалізації стратегії Vision Zero, звичайно, потребує великих коштів, адже, у значній мірі від технічного стану дорожньої та вуличної мережі залежить рівень безпеки та кількість ДТП.

Але наразі із 40 тис. км автомобільних доріг державного значення тільки 2.7 тис. км (6.8%) мають по дві смуги руху в кожному напрямку, що відповідає параметрам I категорії.

На мережі доріг державного значення з індексом М, Н, Р на сьогодні зареєстровано 379 місць концентрації ДТП або «чорних крапок».

Щорічно, починаючи з 2018 року на дорогах державного значення фіксується, у середньому, понад 4 тис. ДТП із 1.1 тис. загиблих через незадовільні дорожні умови. Зокрема у 2024 році загинуло 17 та травмовано 102 людини.

Такі цифри говорять про те, що сьогодні рівень смертності та травматизму внаслідок ДТП на автомобільних дорогах є достатньо високим, а рівень організації безпеки дорожнього руху залишається вкрай низьким.

Є цьому і певні пояснення, адже більш ніж за 30 років в Україні ми не спромоглися привести всю дорожню мережу, хоча б до задовільного технічного стану.

На жаль, не змогли, навіть за кошти МФО, реалізувати спільні проєкти капітальних ремонтів головних наших маршрутів, створити, хоча б окремі ділянки безпечних «розумних доріг».

Правда, ще на початку 2000-х років така експериментальна ділянка  дороги була побудована — це автомобільна дорога Київ-Бориспіль, але продовження набутого досвіду не відбулося.

Навіть після реалізації пілотного проєкту з експлуатаційного утримання на основі кінцевих результатів (OPRC) на ділянці автомобільної дороги  Київ-Чоп, який фінансувався ЄБРР та показав позитивні результати, широкого впровадження такої європейської моделі не відбулося. Навіть ініціатива ЄБРР та ЄІБ на продовження такої співпраці не була реалізована.

Ми не побудували жодної концесійної магістральної автомобільної дороги за новими напрямками з метою розвантаження доріг М та Н.

Так трапилося, що на розвиток мережі автомобільних доріг у держави ніколи не вистачало грошей, і на жаль, навіть тими кредитними коштами не завжди раціонально користувались.

Сьогодні ми не просто піддаємо критиці події, які не відбулися, але ми маємо аналізувати і втрачені можливості, щоб не повторити помилки у майбутньому.

Адже втрачений час —  втрачені можливості.

Наразі надскладні для нашої держави та кожного з нас часи. І  чи на часі таке обговорення? Але та кількість втрат здорових молодих людей на автомобільних дорогах та вулицях міст, нас зобов’язує підіймати цю тему і про неї не тільки говорити, а й діяти.

На сьогодні на дорожньому ринку України сформована достатня кількість дорожньо-будівельних компаній, які спроможні виконувати роботи різної складності, які будуть орієнтовані на покращення дорожньої інфраструктури, а відповідно і безпеки дорожнього руху.

Микола Березовський, президент НАДУ