Наявність у державі розвинутої мережі доріг була і є однією із найнеобхідніших передумов її розвитку, адже автомобільні дороги у всі часи працювали на покращення її економіки. Відповідно технічний стан автомобільних доріг, як правило, відповідає рівню її економічного розвитку. Звичайно, таке порівняння більш характерне для мирного часу, адже під час війни автомобільні дороги є ще і складовою обороноздатності держави. Підтвердженням цьому є Стаття 5 Закону України «Про автомобільні дороги». «Автомобільні дороги оборонного значення»: Дослівно перший абзац цієї статті:

«Автомобільними дорогами оборонного значення є автомобільні дороги, необхідні для забезпечення оборони й безпеки України, з’єднання військових і інших спеціальних об’єктів, які призначені в умовах воєнного стану для військових перевезень, перевезень пов’язаних з евакуацією вантажів, народногосподарських перевезень».

 

І для повного розуміння 4-й абзац Статті 5:

«Порядок використання автомобільної дороги оборонного значення та її відновлення, проведення заходів «Щодо її технічного прикриття в період дії воєнного стану, а також перелік автомобільних доріг оборонного значення затверджується Кабінетом Міністрів України«.

 

Враховуючи перелік реальних загроз для нашої держави у сьогоднішній війні, як мінімум всі дороги державного значення з індексом М, Н, Р та половина доріг місцевого значення мали б бути у цьому переліку. Відповідно і відношення до технічного стану цих доріг та інженерних споруд на них мало б бути адекватним вимогам воєнного стану. Ну і звичайно, перелік автомобільних доріг оборонного значення мав би бути погоджений Міністерством оборони України з можливістю оперативного внесення змін у залежності від потреб фронту. І головне — необхідно було б передбачити фінансування на утримання та ремонти автомобільних доріг оборонного значення у відповідності до переліку.

Напевно, певною мірою така робота не була проведена. Більше того, при формуванні Державного бюджету на 2024 рік фінансування дорожньої галузі практично не передбачалось, за певним виключенням. Звичайно таке упущення не цікавило і Міністерство оборони України. І сьогодні, як це часто було у нашій історії, у неналежному експлуатаційному стані доріг винні звичайні дорожники. Лунає нищівна критика…

Багатьом в тилу чомусь не зрозуміло для чого ремонтуються той чи інший міст, чи ділянка автомобільної дороги у прифронтовій зоні або у «глибокому тилу». Лунають спекуляції на тему «Чи потрібно? «Де потрібно і в яких обсягах?»

Так, ми маємо розуміти й не забувати, що коли тил підтримує життєдіяльність та обороноздатність країни не можна не рахуватись з тими обставинами, що у тилу нараховується парк автомобілів 10 млн одиниць, у тому числі близько 9 млн легкових і для них теж необхідно створювати хоча б мінімальні умови для безпечного проїзду автомобільними дорогами та це знову ж таки потребує коштів, хоча б на експлуатаційне утримання.

Сьогодні функції виконавців дорожніх робіт на 95% покладені на приватні дорожньо-будівельні компанії, які як і вся виробнича сфера країни, стикаються із незручностями воєнного стану. Часто в борг за рахунок кредитів, та власних коштів виконуючи роботи з експлуатаційного утримання доріг та відбудови інженерних споруд на них. Будівництво водогонів, фортифікаційних споруд, захист енергетичних об’єктів — новий напрямок діяльності наших компаній з якими вони справляються. Але наскільки у приватних компаній вистачить коштів, людських та матеріальних ресурсів, щоб працювати у такому режимі? Ганебна практика для підрядників працювати в борг ні до чого хорошого не приводила у минулому, не приведе й у майбутньому. Зрозуміло, що наші потреби, особливо під час війни не співпадають з можливостями, тоді про це необхідно говорити та приймати адекватні рішення. Згадаємо історичні факти із досвіду Другої Світової війни, про роль автомобільних доріг на наших теренах, а головне про механізм їх обслуговування у той час. З багатьох причин —  це не приклад для наслідування, але привід для пошуку оптимальних рішень.

У початковий період війни ні в одному з видів військових частин не відчувалося такої гострої потреби, як у професійних кадрових дорожньо-експлуатаційних частинах. Та вже на початку 1942 року чисельність дорожніх військ перевищувала 8% бойового складу Червоної армії, що у 2,5 раза більше довоєнного планування, а кількість мостобудівних батальйонів навіть в 11 разів.

Функції які покладались на дорожні війська:

—  чисто дорожні роботи;
—  регулювання дорожнього руху;
—  технічне обслуговування автомобілів, постачання паливно-мастильних матеріалів та інше.

За період війни 1941-1945 років дорожніми військами побудовано та відремонтовано 100 тис. км шляхів і сотні кілометрів мостів. У проїзному стані утримувалися 350 тис. км шляхів і напевно, всі фінансові потреби дорожніх військ для утримання шляхів сполучення, ремонту та будівництва тимчасових та постійних мостів та доріг, компенсувалися у складі загальних витрат на оборону.

Звичайно, сьогодні інші умови ведення війни, інший політичний устрій держави, інші правила використання бюджетних ресурсів, але незмінною залишається роль автомобільних доріг під час війни.

Автор: Микола Березовський, президент Національної асоціації дорожників України