Є такі, і , на жаль, не мало. Якщо колись до них можна було віднести під’їзди до так званих деяких «не перспективних» сіл, внутрішньогосподарські дороги тощо, то сьогодні до таких, забутих Службами автомобільних доріг в областях, можна віднести й деякі ділянки доріг державного значення (регіональні, національні та територіальні).
Хибна практика останніх років, котра запроваджувалась Укравтодором: «не утримувати, а будувати» дала свої негативні результати. До речі, спільна Методика Міністерства інфраструктури та Мінфіну, щодо визначення обсягу фінансування будівництва, реконструкції, ремонту автомобільних доріг та нормативів витрат, пов’язаних із утриманням, базується на принципі покрокового розподілу коштів, який передбачає першочергове фінансування робіт із утримання. Тобто, лише у разі повного фінансування робіт із утримання для забезпечення допустимого рівня експлуатації, залишок коштів спрямовується на інші види робіт: будівництво, капітальний та поточний – середній ремонти. Тобто, кошти, в основному виділялися на ремонти та будівництво.
У ті не далекі часи, коли на розвиток автомобільних доріг усієї держави із бюджету виділялося всього 3-5 млрд. грн., а суспільство галасливо вимагало від Укравтодору Європейської якості наших зношених доріг, ці мізерні, порівняно з потребами, кошти, майже у повному обсязі йшли на підтримання у проїзному стані дорожньої мережі держави. На більше не вистачило, не у всіх було розуміння того, що автомобільна дорога є похідним від слова «дорого».
Так, усім не до вподоби був «ямковий ремонт доріг» і тим, хто користувався дорогами, але, напевно, ще найбільше тим, хто виконував цю невдячну роботу. На той час, на жаль, іншого рішення не було. Але зараз ситуація змінилася. Починаючи з 2018 року, обсяги фінансування збільшилися у рази. Кількість відремонтованих автомобільних доріг також.
Та чи можна на такому позитивному фоні залишати поза увагою експлуатаційний стан решти доріг. Чи можна забувати про основне призначення дорожньої галузі, забезпечення безаварійного, комфортного та економного проїзду усіма автомобільними дорогами. Не можна. Але чому забуваємо? Чому у кожній області можна знайти «покинуті», занедбані автомобільні дороги уже не місцевого, а державного значення?
Процес розвитку, а тим більше становлення дорожньої мережі, має відбуватися гармонійно. Рано чи пізно галузь має вийти на міжремонтні терміни, принаймні до цього потрібно прагнути. Сьогоднішні реалії значно відрізняються від тих, що були 10 – 15 років тому. Насиченість автотранспортними засобами збільшилася, напевно, у декілька разів, відповідно й інтенсивність руху, щільність потоку. Рух транспорту відбувається по всій мережі , тож і догляд за дорогами має бути на всій мережі, без виключення. Якщо ми не займаємось експлуатаційним утриманням сьогодні, ми будемо мати у рази більше проблем завтра. Ліквідація цих проблем переросте у додаткові мільярди гривень.
Якщо «живу» дорогу можна відремонтувати простим поточним-середнім ремонтом, то бездоріжжя – як мінімум, капітальним, із відповідною вартістю. Як приклад, однією із таких «покинутих» доріг є автомобільна дорога державного значення Р-02 Київ-Овруч у межах Житомирської області. Хто, останніми роками, хоча б раз проїжджав по ній, добре розуміє про що йде мова.
Трохи історії.
Майже на всій протяжності, у межах Житомирської області, автомобільна дорога проходить через ліс. Розташована паралельно кордону із Білорусією і з’єднує два під’їзди до кордону: прикордонний перехід «Вільча» Київської області та прикордонний перехід «Виступовичі» у Житомирській області.
У свій час такі дороги , беручи до уваги їх географічне розташування, називали стратегічними, незважаючи на інтенсивність руху на ній. Не думаю, що на сьогодні, зважуючи всі фактори сучасного буття, її статус можна понизити.
До 80-х років минулого століття на цій дорозі, у межах Народицького регіону Житомирської області, основною конструкцією дорожнього одягу була бруківка. У 80-ті роки розпочався її капітальний ремонт. Змінювались геометричні параметри та конструкція дорожнього одягу. Основною конструкцією дорожнього одягу було чорно-щебеневе покриття, влаштоване по методу просочування або як його ще називають – перехідний тип покриття.
Найскладнішими були 1986 – 1988 роки, коли ділянку км 140 – км 150 ремонтували під рухом багатьох тисяч військових та цивільних автомобілів, які щоденно рухалися на ЧАЕС та назад у військовий табір, що знаходився у лісі, поряд із дорогою біля села Радча . Але дорогу відремонтували. В той час вона зіграла неоціненну роль у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Без капітального ремонту дорога експлуатувалася більше 30-ти років.
Останніми роками через недостатнє, а з 2018 року – без будь-якого експлуатаційного утримання, на дорозі, беручи до уваги конструкцію дорожнього одягу, почалися інтенсивні руйнування покриття.
Усе, на що спромоглася Служба автомобільних доріг у Житомирській області – це поставити пано з написом: «Увага! Вибачте за тимчасові незручності, ділянка дороги потербує капітального ремонту» (пано установили у 2018 році). І все… А чому забули написати коли цей ремонт відбудеться і скільки коштів потрібно буде у тому майбутньому, коли дорога стане не проїздною.
Невже керівники цієї Служби не розуміють, що для користувачів доріг, платників податків, усерівно, як вони будуть ремонтувати цю дорогу. Важливо, щоб був забезпечений проїзд, щоб цією дорогою опікувались не тільки водії самоскидів, які перевозять щебінь та відсів із кар’єрів Овруччини до Києва та самотужки засипають ями на проїзній частині, але і ті, хто відповідає за її стан.
Національна асоціація дорожників України (#НАДУ) підтримує та приєднується до ініціативи керівництва Укравтодору по співпраці з навігаційною системою WAZE. Не виключено, що на першому етапі, система буде перевантажена від надлишку інформації знизу, але це дасть можливість Укравтодору із Києва, напряму, минаючи Служби автомобільних доріг в областях, побачити реальний стан мережі та приймати ефективні рішення. Ми сподіваємось, що у державі за короткий термін, на мережі доріг державного значення, не буде занедбаних «покинутих» доріг.
Хочу зазначити також, що у разі прийняття рішення про ремонт цієї дороги, компанії-члени НАДУ зможуть взяти участь у такому конкурсі.

Микола БЕРЕЗОВСЬКИЙ
Національна асоціація дорожників України