Нарощення потужностей  національних дорожньо-будівельних компаній, у тому числі, оснащення їх сучасними засобами виробництва, а також впровадження новітніх технологій та матеріалів можливе за умови, якщо держава буде демонструвати прогнозованість та передбачуваність у своїх діях. Мова йде про Програми: довгострокові, середньострокові, а також завчасно сформовані річні плани розвитку дорожньої мережі. У таких Програмах для підрядника важливо, щоб було відображено фінансові, фізичні показники, і,  що дуже важливо, типи дорожніх конструкцій. Такі речі мають бути визначені та фахово заплановані спеціалістами. Тоді відпаде споконвічне питання: які конструкції дорожнього одягу кращі: асфальтобетонні чи цементобетонні? Тоді для підрядника буде зрозуміло, які технології необхідно освоювати і яке обладнання закупляти на перспективу.

У державі має бути Генеральний транспортний дорожній план. Такий план має бути розроблений під егідою Міністерства інфраструктури,  за участю ключових зацікавлених сторін сектору та інших органів, котрі відповідають за планування землекористування та територіального розвитку, а також громадянського суспільства. Без бачення такої перспективи, сьогодні, у процесі реалізації важливих інфраструктурних проєктів, особливо на об’єктах нового будівництва та реконструкції, серйозним стримуючим фактором є процес викупу та відведення земельних ділянок під автомобільні дороги, а також наявність земель для влаштування технологічних кар’єрів для виїмки грунтів при влаштуванні насипів земляного полотна. Це питання дуже важливе як для Замовника, так і для підрядних компаній, а в кінцевому рахунку – для держави.

Амбітні плани по розвитку дорожньої мережі на 2020 рік: ремонти та будівництво 4164 км автомобільних доріг державного значення є серйозним викликом як для національних підрядних компаній, так і для Держави. Зараз часто від владних структур можна почути запитання: чи впораються з цим завданням національні компанії? Я б поставив це питання дещо по іншому: а чи впораємось ми? У цьому процесі важлива взаємодія всіх: Держави (Міністерств), замовників, підрядників, виробників матеріалів, залізничників і т.д.

Без ритмічного та своєчасного фінансування не можливий плановий процес реалізації проєктів. Без вчасно та якісно підготовленої проєктно-кошторисної документації, а також попередньо відведеної землі, працювати підрядникам ефективно не можливо. Без вчасно підвезених по залізниці дорожньо – будівельних матеріалів теж проблеми у підрядника. Не вчасно проведені, або зірвані взагалі процеси тендерних закупівель можуть паралізувати увесь процес реалізації проєктів. На такі виклики має оперативно реагувати Держава.

Які можливості у національних підрядних дорожньо – будівельних компаній? Потенційні можливості тільки компаній-членів Національної асоціації дорожників України – близько 100 млрд.грн. Це з розрахунку виконаних у 2019 році та запасу міцності, який, на сьогоднішній день, є у компаній. Освоєння таких, запланованих на 2020 рік,  обсягів дає можливість для створення додатково більше 62 тис. робочих місць. Відповідно, забезпеченість гарантована більше ніж 187 тис. осіб.

Компанії-члени Національної асоціації дорожників України оснащені найсучаснішою дорожньо-будівельною технікою та механізмами. Ми маємо 62 асфальтобетонні заводи, більша частина яких – сучасні та високопродуктивні, 5 цементобетонних заводів, 100 асфальтоукладчиків, сучасні укладачі цементобетонної суміші. У нас є можливість будувати та ремонтувати автомобільні дороги з будь-якими типами дорожнього покриття: асфальтобетонні, цементобетонні, перехідні. Провідні наші компанії технічно оснащені не гірше, а в багатьох випадках краще ніж іноземні.

Окрім нашої Асоціації, у державі є ще багато компаній, що працюють на ринку дорожньо – будівельних робіт і спроможні долучитися до виконання Програми по відновленню автомобільних доріг.

За часів незалежності нашої держави, на будівництві та ремонтах автомобільних доріг працювало не мало іноземних компаній. Це були, в основному, об’єкти, які фінансувались за рахунок кредитів МФО. Були компанії, які стали взірцем для становлення наших, тоді ще «молодих» національних компаній, але, на жаль, ми маємо і негативний досвід такої співпраці. Не найкращим чином, у свій час в Україні, проявили себе деякі компанії з Італії, Китаю та Іспанії.

Відверто варто сказати, що у своїй державі, наші національні підрядні компанії іноді почувають себе не зовсім комфортно, у порівнянні, у першу чергу, із тими іноземними компаніями, котрі працюють на проєктах МФО. Така нерівність, не на користь національним компаніям і проявляється вона, насамперед, у відборі та участі у торгах. Досвід роботи за кордоном, участь в аналогічних проєктах, співставлення їх вартості – ці показники ставлять у нерівні умови, порівняно з іноземними компаніями, наші національні. Усе це трактується як умови іноземних банків, що нас кредитують. Можна подумати, що кредити для нас видаються як благодійна допомога. Повернення їх відбувається за рахунок Державного бюджету, тобто, за кошти Держави.

Хотілося б, щоб і відношення до національного підрядника було державним, як в інших державах, де завжди переваги надаються національному виробнику, національному підряднику. Іноземні компанії, які працюють на нашому ринку, повинні мати певні квоти для працевлаштування громадян України. Така квота має бути не меншою ніж 60% від усієї кількості працюючих у складі компанії на території нашої держави.

У разі залучення іноземних компаній на роботи по будівництву автомобільних доріг, така вимога повинна бути зафіксована у тендерних пропозиціях, звичайно, за згодою Держави.

До речі, компанія «ONUR Construction International», яка є членом Національної асоціації дорожників України, у своєму складі має 90% працюючих громадян України.

Такий підхід допоміг би, хоч частково, вирішувати питання додаткового працевлаштування наших громадян, а відповідно,  і долучитися до програми, проголошеної Президентом України «Повертайся додому».

Микола БЕРЕЗОВСЬКИЙ

Національна асоціація дорожників України